ЄВРОПЕЙСЬКО-АЗІЙСЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ТВОРЧОСТІ ОПІШНЯНКИ ЄЛИЗАВЕТИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ

Ольга Володимирівна Школьна

Анотація


Творчість спадкоємниці Зіньківського маєтку Єлизавети Трипільської, котра виробила свою власну стилістику авторської скульптури та зразків промислової кераміки завдяки синтезуванню набутків українського традиційного гончарства з одного боку, а з іншого – європейського академічного рисунку, живопису й пластики, яка є унікальна. Завдяки урокам Огюста Родена та багатьох класиків епохи символізму, модерну й ар деко, мисткиня опанувала різні техніки, матеріали в скульптурі малих форм і, завдяки специфічній декоративності, що іноді межувала з натуралізмом, виробила свою власну манеру в радянській порцеляновій фігурці кінця1920-х – початку1930-х рр.

Мета – проаналізувати становлення й розвиток пластичної мови скульпторки першої пол. ХХ ст. Єлизавети Трипільської, творчий спадок якої належить Україні, Росії та Азербайджану. Методологію дослідження становлять історико-культурний метод (для виявлення складових творчого почерку скульпторки); історико-порівняльний метод (для осягнення здобутків Єлизавети Трипільської в радянському фарфорі та станковій скульптурі радянських республік, на території яких впродовж першої пол. ХХ ст. їй довелося працювати); метод теоретичного узагальнення (для інтерпретації рис її творчості в кераміці, зокрема, тонкій та ін. матеріалах); метод мистецтвознавчого аналізу (для виявлення ознак художньої творчості мисткині). Наукова новизна роботи полягає в систематизації основного творчого доробку Єлизавети Трипільської, яка, маючи дворянське походження, змушена була довгий час працювати за межами України та повернути призабуті чи втрачені знання про життя й творчість мисткині до вітчизняної художньої культури. Висновки. На основі проведеного дослідження вдалося проаналізувати життєвий та творчий шлях видатної скульпторки Єлизавети Трипільської, через перипетії якого відбувалася трансформація пластичної мови авторки. Враховуючи те, що мистецька спадщина скульпторки довгий час була розпорошена по щонайменше трьох країнах Європи та Азії, тільки на початку ХХІ ст. вдалося укласти перелік з близько тридцяти основних робіт майстрині, частина яких належить до найбільших здобутків високого фарфору доби ар деко в Радянському Союзі.

Ключові слова


Єлизавета Трипільська; Опішне; порцелянова фігурка; ар деко

Повний текст:

PDF

Посилання


Асеева Н. Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры (конец ХІХ – начало ХХ века) / Н. Ю. Асеева. – Киев : Наук. думка, 1989. – 199 с.

Андреева Л. Советский фарфор. 1920–1930 годы / А. Андреева. – Москва : Совет. художник, 1975. – 339 с.

Буряк В. В. Нотатки до атрибуції експоната ДІМ – бюста Д. І. Яворницького [Електронний ресурс] / В. В. Буряк. – Режим доступу : https://ru.museum.dp.ua/article043.html. – Назва з екрана.

Вербилки. История фарфорового завода Ф. Я. Гарднера / [Мачульский Е. Н., Зилов А. А., Кравцова Ю. Н.]. – Москва : Авангард, 2005. – 503 с.

Ленинградский государственный архив Октябрьской революции и социалистического строительства. Ф. 1181, св. 46, оп. 12, ед. хр. 5, с. 9.

Німенко А. В. Українська скульптура другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – Київ, 1963. – 127 с.

Новрузова Д. Творчество Е. Р. Трипольской : к 100-летию со дня рождения / Д. Новрузова // Искусство. – 1983. – №3. – С. 83.

Носович Т. Н. Государственный фарфоровый завод : 1904–1944 / под. науч. ред. В. В. Знаменова / Т. Н. Носович, И. П. Попова. – Санкт-Петербург : Санкт-Петербург Оркестр ; Москва : ОАО Иван Федоров, 2005. – 751 с.

Про Холодовського М. І. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.histpol.pl.ua/person/pers-19/pers19-026.htm. – Назва з екрана.

Форум для коллекционеров антиквариата: Трипольская Елизавета Родионовна. – Режим доступа: http://www.antique-salon.ru/forum/lofiversion/index.php/t34625.html. – Загл. с экрана.

Пчілка Олена. Українська скульпторка Катерина [Єлизавета – О. Ш.] Трипольська / О. Пчілка // Рідний край. – 1913. – Ч. І. – С. 9–11.

Русский фарфор. 250 лет истории : каталог / авт.-сост. Л. В. Андреева. – Москва : Авангард, 1995. – 94 с.

Самецкая Э. Советский агитационный фарфор: справочник-определитель / Э. Самецкая. – Москва : Collector’s Books : IP Media Inc., 2004. – 477 с.

Самецкая Э. Б. Советский фарфор 1920–1930-х годов в частных собраниях Санкт-Петербурга : каталог / Э. Самецкая. – Москва : IP-Media, 2005. – 352 с.

Світленко С. І. Дмитро Яворницький: вчений та педагог в українському інтелектуальному співтоваристві : монографія. – Дніпропетровськ : Вид-во «Ліра», 2015. – 312 с.

Советский художественный фарфор 1918–1923 : каталог / Гос. музей керамики и «Усадьба Кусково XVIII века» ; [кат. сост. Б. И. Алексеевым и др.]. – Москва : Изд-во Акад. художеств СССР, 1962. – 115 с.

Советское декоративное искусство : Фарфор. Фаянс. Стекло. Материалы и документы, 1917–1932 / Акад. художеств СССР, НИИ теории и истории изобразит. искусств, Центр. гос. арх. нар. хоз-ва СССР ; авт.-сост. И. А. Пронина и др. – Москва : Искусство, 1980. – 339 с.

Трипільська Є. Р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B0_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 – Назва з екрана.

Трипольская Вероника Олеговна. Уточнения по биографии Е. Р. Трипольской. Переписка с О. В. Школьной. 2011 г.

Трипольская Елизавета Родионовна // Личный архив О. В. Трипольского; в 60-ти лист. – Рукопись.

Трипольская Елизавета Родионовна – скульптор (1881–1958). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.ourbaku.com/index.php/. –Загл. с экрана.

Ханко В. Словник митців Полтавщини / В. Ханко. – Полтава : ВАТ Вид-во «Полтава», 2002. – 203 с.

Ханко В. Трипільська Є. Р. / В. Ханко // УРЕ. – Київ, 1984. – Т. 11. – Кн. І. – С. 347.

Холодовський М. І. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.histpol.pl.ua/ru/poltavskij-rodoslov/alfavitnyj-ukazatel-rodov/spisok-rodov-r?id=3341. – Назва з екрана.

Художники України : енциклопед. довідник / Акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ; редкол. : В. Д. Сидоренко (голова) та ін. – Київ : Інтертехнологія, 2006. – Вип. 1 – 640 с.

Центральный государственный архив народного хозяйства СССР. Ф. 8013, оп. 1, д. 528в, л. 43, 44.

Черный Н. В. Фарфор Вербилок : из истории рус. и советского фарфора / Н. В. Черный. – Москва : Изобраз. искусство, 1970. – 295 с.

References

Aseeva, N. (1989). Ukrainian art and European art centres (the late 19th – early 20th century). Kyiv: Naukova dumka.

Andreeva, L. (1975). Soviet porcelain. 1920’s-1930’s. Moscow: Sovetskiy khudozhnik.

Andreeva, L. еd. (1995). Russian porcelain. 250 years of history: the Catalogue. Moscow: Avangard, pp. 86–87.

Alekseev, B. еd. (1962). Soviet art porcelain in 1918–1923: the Catalogue. Moscow: Akademiya krugosvet SSSR.

Buriak, V. (2017). Notes on the attribution of the exhibit DIM – D. Yavornytskyi’s bust. Аailable at: [Accessed on 12 September, 2017].

Zilov, A., Kravtsova Yu., Machul’sky E. (2005). Verbilki. The history of F. Gardner porcelain factory. Moscow: Avangard.

The Leningrad state archive of the October revolution and socialist architecture. Fund 1181, parcel 46, inventory 12, unit of storage 5, p. 9.

Nimenko, A. (1963). Ukrainian sculpture of the late 19th – early 20th centuries. Kyiv: Akademiia nauk Ukrainskoi RSR.

Novruzova, D. Ye. Tripolskaya’s creative work (1983). To the 100th anniversary of birth. Iskusstvo [Art], no 3, p. 83.

Nosovich, T. (2005). State Porcelain Factory: 1904–1944. Moscow: St. Petersburg.

On Holodovsky М. Available at: [Accessed on 10 September, 2017].

Forum for collectors of antiques: Tripolskaya Yelizaveta Rodionovna. Availableat: [Accessed 25.06.2009].

Pchilka, О. (1913). Ukrainian sculptor Katerina. Ridniy krai, part 1., pp. 9–11.

Sametskaja, E. (2004). Soviet agigational porcelain: the reference book-determinant. Moscow: Collector’s Books: IP Media Inc.

Sametskaja, E. (2005). Soviet porcelain of the 1920’s–1930’s in private collections in St. Petersburg: the catalog. Moscow: IP-Media.

Svitlenko, S. (2015). Dmytro Yavornytskyi: the scientist and the teacher in the Ukrainian intellectual association: the monography. Dnipropetrivsk: Lira.

Pronina, I. Eds (1980). Soviet decorative art : Porcelain, Faience, Glass. Materials and documents. 1917–1932. Moscow: Akad. khudozhestv SSSR.

Trypilska Y. Available at : [Accessed on 10 September, 2017].

Tripolskaya Veronika Olegovna. Specifications on the biography of Ye. Tripolskaya. Correspondence from O. Shkolna. 2011.

Tripolskaya Yelizaveta Podionovna. «The autobiography» from archive of Oleg Vladimirovich Tripolsky, 2013.

Tripolskaya Yelizaveta Podionovna – the sculptor (1881–1958). Available at: [Accessed on 10 September, 2017].

Hanko, V. (2002). The dictionary of artists of Poltavа region. Poltava: Vydavnytstvo Poltava.

Hanko, V. (1984). Trypilska Ye. Ukrainska Radianska entsyklopediia [Ukrainian Soviet Encyclopedia], vol. 11. p. 347.

Holodovskyi, М. (2017) Available at: [Accessed on 10 September, 2017].

Sydorenko, V. Eds. (2006). Artists of Ukraine: the Encyclopaedic dictionary. vol. 1. Kyiv: Intertekhnolohiia.

The central state archive of national economy of the USSR. Fund 8013, inventory 1, case 528в, sheet 43, 44.

Chernyj, N. (1970). Porcelain of Verbilki. Moscow: Izobrazitel’noe iskusstvo.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.